Вірші про сніг, сніжинки, зиму українською мовою для дітей та дорослих зібрані в цій статті.
Білі мухи
Білі мухи налетіли, –
Все подвір’я стало біле.
Не злічити білих мух,
Що летять, неначе пух.
– Галю, Петрику, Кіндрате,
Годі, ледарі, вам спати! –
І побігли до санчат
Галя, Петрик і Кіндрат.
Всі з гори летять щодуху,
Щоб впіймати білу муху,
А санчата їм усім
Змайстрував старий Максим.
(Андрій Малишко)
Падав сніг на поріг
Падав сніг на поріг,
Кіт зліпив собі пиріг.
Поки смажив, поки пік,
А пиріг водою стік.
Кіт не знав, що на пиріг
Треба тісто, а не сніг.
(Воронько Платон)
Пада сніг
Пада сніг, пада сніг,
Білий танець біля ніг.
Білі взули черевички
Вже ворони і синички.
Білі стали димарі,
Сніг кружляє угорі.
Біла хустка у шипшини,
Біла сукня у ялини,
Срібно-білі стежечки,
Білі в кленів сорочки.
Пада сніг, пада сніг,
Стелить килим на поріг.
(Л. Новикова)
Сипле сніг
Сипле, сипле, сипле сніг.
Мов метелики сріблисті,
Сніжинки біленькі, чисті
Тихо стеляться до ніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Тихо, легко і спроквола
Покриває все довкола,
Ні стежок, ані доріг…
Сипле, сипле, сипле сніг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
Все присипав – доли, гори,
Вже ввесь світ – мов біле море,
Біле море без доріг.
Сипле, сипле, сипле сніг.
(Іван Франко)
Гостює в нас зима
Летять, летять сніжинки
На поле, ліс і сад,
Веселий свій таночок
Танцює снігопад.
Надворі – лютий холод,
Тепла давно нема.
Заліз в копичку зайчик
І солодко дріма.
Мете хвостом лисичка
Сніжок біля сосни.
В барлозі спить ведмедик,
Солодкі бачить сни.
(Кленц Володимир)
Снігу, білий сніжку
Снігу, білий сніжку!
Посипай доріжку!
Насип цілу гору
Біля цього двору.
Тут дітки маленькі,
Гуляти раденькі,
У них голосочки,
Як срібні дзвіночки.
( Перелісна Катерина)
Зима
Одяглися люди в шуби,
Натопили тепло груби.
Білки гріються в дуплі,
Миші в норах у землі.
Сплять ведмеді в теплих лігвах,
Сосни в інею застигли.
І під кригою на дні
Сплять у річці окуні.
А під снігом в підземеллі,
В земляній м’якій постелі,
Де немає світла дня,
Причаїлося зерня.
Там не холодно зернинці –
Спить вона, мов на перинці,
Й тихо снить хороші сни
Про веселі дні весни.
(Наталія Забіла)
Перший сніг
Зима така недобра,
Така скупа зима,
Бо снігу для хлоп’яток
У неї ще нема.
Послухай, чорна зимо,
Пора уже, пора:
Санчатам нашим сниться
Засніжена гора.
І лижі дуже хочуть
Побігти по лижні,
А діти марять лісом
У срібному вбранні.
І от одного ранку
Ми бачим у вікні:
Все біло, біло, біло,
Немовби уві сні.
Це сніг на білих лапах,
Нечутних і м’яких,
Підкрався, наче кицька,
І біля хати ліг.
(Г. Усач)
Читайте також: Веселі ігри та конкурси на День народження дитини 12 років
Два плюс два
Мені на долоню
Злетіли з хмаринки
Дві білі сніжинки
І ще дві сніжинки.
А разом виходить
Якась дивина –
А разом виходить
Краплина одна!
(Анатолій Качан)
Випав сніг
Вдягнувшись тепліше,
Морозяним ранком
Мариночка вийшла
І стала на ґанку.
— Як гарно навколо!
Все вкрилось кругом
Пухнастим та чистим
Блискучим сніжком.
У білому вбранні
Зелені ялини.
Під сніг, як під ковдру,
Сховались рослини,
Щоб їх не дістали
Морози страшні,
Щоб взимку заснути
Й ожить навесні.
Ставаймо на лижі,
Сідаймо в санчата,
Берімо коньки,
Щоб стрілою помчати!
Хай щоки щипає
Мороз жартома!
Хороша погода!
Весела зима!
(Забіла Наталя)
Зимонька
Зимонько, голубонько
В білім кожушку,
Любимо ми бігати
По твоїм сніжку.
Всім рум’яниш личенька
Ти о цій порі
І ладнаєш ковзанки
В нашому дворі.
(Любов Забашта)
Вранці біля хати
Вранці біля хати
Малесенькі сліди –
Зайчатко вухате
Приходило сюди.
Стояло біля хати,
Ступило на поріг –
Хотіло нам сказати,
Що випав перший сніг.
(Леонід Куліш-Зіньків)
Перший сніг у нас не лежить ніяк
Зима-зимонька, небо в сірості.
Під ногами сніг й море сирості.
Щось мороз не йде, не збирається,
Від тепла і сніг розпливається.
Для людей тепер навіть холодно,
А пташкам усім стало голодно.
Землю сніг накрив, мов периною,
Не поласуєш вже зерниною.
Та повинен сніг цей розтанути,
Лише сонечку слід проглянути.
Й потече сніжок з гір водичкою,
Поміж каменів і травичкою.
Перший сніг у нас не лежить ніяк.
Це в природі вже повелося так…
(Надія Красоткіна)
Сніжинки
Пролітають біленькі сніжинки
І сріблясто на сонці блищать.
Мамо, мамо, чому я сніжинки
Не умію ніяк упіймать?
Вже здається, що ніби й спіймаю,
А відкрию долоню: нема!
Лиш водичка з долоні стікає.
Лиш водичка в долоні сама.
Каже мама здивовано доні:
– А чи знаєш, чому це так є?
Бо у тебе тепленька долоня,
А сніжок від тепла розтає.
І помислила доня хвилинку,
Рукавичку наділа свою.
– Мамо, – каже, – тепер я сніжинку
Вже напевно, напевно, зловлю!
(Світлана Кузьменко)
Веселий сніг
Падав сніг,
Падав сніг –
Для усіх, усіх, усіх,
І дорослих, і малих,
І веселих, і сумних.
Всім, хто гордо носа ніс,
Він тихцем сідав на ніс.
А роззяві, як на сміх,
Залетів до рота сніг.
Вереді за комір вліз
І довів його до сліз.
А веселі грали в сніжки –
Сніг сідав їм на усмішки
І сміявся з усіма:
– Ой, зима, зима, зима!
(Оксана Санатович)
Читайте також: 32 загадки про сніговика та снігову бабу українською мовою
Сніг іде
Тихо, тихо сніг іде,
Білий сніг, лапатий,
Ми у двір скоріш підем,
Візьмемо лопати.
Ми прокинем зранку
Стежку біля ганку,
Вийде мама з хати
І почне питати:
Хто ж це так доріжку
Вміє прокидати?
(Марія Познанська)
Новорічна нескінченна
Білий снігу, сніженьку,
Простели доріженьку
Від хати до хати —
Новий Рік стрічати.
Ми зустріть зуміємо
Танцями і співами,
Бо живем щасливо,
Всій землі на диво.
Круг ялинки станемо,
На ялинку глянемо,
Руки всі сплетемо,
Знову заведемо:
Білий снігу, сніженьку,
Простели доріженьку…
(Максим Рильський)
Сніг летить
Сніг не падає, ні! Він літає.
Тихо-тихо в повітрі летить.
Нас у казку усіх закликає,
Щоб у чарах зимових пожить.
І відчути, як музика лине,
Між сніжинками тихо-тихцем…
До душі мов торкнулась пір’їна,
Чи її принесло з вітерцем?
Але раптом змінилась людина,
Стала легка і ввись піднялась.
І з природою стала єдина,
Може мріям своїм віддалась…
Чи теплом її враз обігріло,
Чи любов доторкнулась крилом?
Ось сніжинка на руку присіла,
А в повітрі кружляють гуртом…
І на серці так легко і ніжно,
А здавалося — просто сніжить.
Навкруги гарно так, білосніжно,
Це зворушлива й радісна мить…
А здавалося — просто сніжинки,
Що злітають з небес знов і знов…
Загортають у біле стежинки
І приносять з собою любов.
(Надія Красоткіна)
Перший сніг
Ще вчора листячко кружляло
У золотавому танку.
На ранок враз зима настала
І свіжість принесла п’янку.
І цей тонкий та ніжний запах
Прийшов до мене уві сні.
А ранком кіт приніс на лапах
Пухнастий білий перший сніг!
(С. Гордієнко)
Перший сніг
Хрусткий, як цукор, пахне кавуном,
Блищить на сонці, хоч зажмурюй очі —
Весільним непорочним полотном
На землю сніг упав цієї ночі.
О як шкода́ — залишаться сліди,
Як весело — нарешті підморозило!
Тоненька плівка срібної слюди
Лиш біля берега торкнулась озера.
У світі невимовна чистота,
У кришталях видзвонюють дерева.
Було б не видно білого кота,
Якби не очі і не ніс рожевий.
Він мружиться, ховає в лапи ніс —
І зник, і злився з тлом, хоч був допіру!
Не залишив і посмішки мені —
Він — український кіт, він не з Чеширу…
(Тетяна Лавинюкова)
На лижах
Сніги упали свіжі,
Прослався білий шлях,—
Візьму я бистрі лижі,
Полину наче птах.
Засніжена дорога
Зникає десь у млі —
Коли б летіти змога
На голубі шпилі.
В далеку Верховину,
Що мріє у півсні,
У тиху полонину,
В Карпати чарівні!
(Марійка Підгірянка)
Грудень
Грудень тихо наступає,
Землю снігом посипає.
Подивись лишень сюди –
Та це ж зайчика сліди.
Де ж наш сірий заховався? –
Він у білу шубку вбрався.
Більше зайчик не боїться
Ні вовчиська, ні лисиці.
(Коваленко Олена)
Сніжинки
Тоненькі сніжинки
На мене сідають,
Мене за ялинку,
Напевне вважають.
Не знають сніжинки —
Смішинки тоненькі,
Що я — не ялинка,
А просто — Оленка!
(А. Костецький)
Снігу, снігу сиплеться довкола
Снігу, снігу сиплеться довкола.
І садів травнева білизна.
Тільки плаче на морозі гола
Під холодним вітром бузина.
Тільки діти витягли санчата
І, б’ючи підборами об сніг,
Мчать, веселі, весну зустрічати,
Розсипаючи щасливий сміх.
(Василь Симоненко)
Перший сніг
Падав сніг, ласкавий і лапатий,
обнімав нас, крилами немов…
І хотілось вічно так стояти…
Перший сніг і першая любов.
Як співала кров у юних жилах!..
Вечір той весну в серця нам ніс…
На щоках твоїх, до болю милих,
я губами пив алмази сліз…
Ми стояли. Падав сніг без звуку.
Твої очі зорями цвіли…
І в руках моїх кохані руки
ніжними й покірними були.
Білі квіти розсипало небо,
і співала в жилах юна кров…
Ми мовчали… Слів було не треба…
Перший сніг і першая любов.
(Володимир Сосюра)
Перший сніг
В лісі випав перший сніг
На ведмедиків барліг.
У бар лозі під дубком
Спить ведмідь солодким сном.
Написав: «Не турбувати!
Цілу зиму буду спати».
(Г. Шевчук)
Кожушок
Йшов сніжок на торжок
Продавати кожушок.
Кіт купив того кожуха,
Загорнувсь по самі вуха.
Як забіг у нім до хати,
Хутро стало розтавати.
Сів Воркотик за мішком
Та й умився кожушком.
(П. Воронько)
Сніг вкриває всі шляхи,
Йому раді дітлахи,
Чується веселий сміх,
Ой, який пухнастий сніг!
Треба гору збудувати,
Покататися встигати,
Цілий день така турбота –
У малят кипить робота.
Сніжинки
Наловила я сніжинок
І біжу до хати.
Які білі та пухнасті —
Мамі ж показати.
— Відчиніть скоріше двері, —
Весело гукаю. —
Відгадайте, будьте ласка,
Що ось тут я маю.
Мама радо усміхнулась:
— Що в тій рукавичці?
Дуже легко відгадати —
Крапелька водиці.
(А. Мічан)
Такі чудові вірші про сніг та сніжинки ми вам пропонуємо почитати та розівчити, щоб краще відчути красу цієї пори року.