Пропонуємо вашій увазі вірші про лютий для дітей українською мовою.
Місяць, що має люту вдачу, останній місяць зими. Для нього характерні крижаний вітер, пронизливі сніговії, хуртовини, колючі морози, перемети та холод. Але, не дивлячись на це, у природі вже відчувається наближення весни.
Чому лютий так називається?
Українська назва лютий асоціюється із суворими лютими морозами. У давнину цей місяць ще називали межень, бо він виступає межею між зимою і весною. А ще зимобор — бо він забирає у зими морозну силу, кріводорiг і казібрiд, бо робить дороги кривими через велику кількість снігу та ожеледицю. Через часті хуртовини лютий в давнину ще називали вітродуй, сніговій, крутень, скажений, сніжень, січненко, січник.
Вірші про лютий для дітей
Лютий
Лютий — місяць дуже лютий:
Запитає, в чому взутий?
Виє хуга-завірюха,
Не пускає без кожуха.
Але сонечко сміється,
Стиха до землі проб’ється,
Хоч частинку, хоч хвилинку,
А погріє її спинку.
(Л. Кондрацька)
Лютий
Лютий, лютий – лютовисько!
Ти, неначе злий хлопчисько,
Водиш холод за собою,
Сперечаєшся з весною.
Ти стараєшся дарма,
Бо скінчилася зима.
Йди від нас уже, іди!
Нам набридли холоди!
Ждем тепла весняного,
літечка рум’яного.
Лютий
Тепло вдягнутий і взутий
Ходить-бродить місяць Лютий.
Борода, мов білий сніг,
Ще й кожух овечий.
Скрізь лунає щирий сміх
Нашої малечі:
— Діду, діду, ви куди
Разом з хуртовиною?
— Я тікаю від біди —
Березень за спиною.
(Л. Куліш-Зіньків)
Лютий
Скаче біла завірюха
На блакитному коні,
Лине снігу потеруха
По ламкій озимині.
Поле голе, нахололе,
Тонко дзвонить, мов кришталь.
Завірюха гучно коле
Копитами білу даль.
Лунко репається крига
На озерах і ставках.
Вітер крутиться, мов дзиґа,
На долині та в ярах.
Невгамовна завірюха
Гори снігу наміта
І гукає в білі вуха
Приголомшеним хатам.
Завірюха валить валом
Через зиму навпростець,
А за нею гонить чвалом,
Юний Лютий-молодець.
(Л. Горлов)
Читайте також: Загадки про лютий для дітей та дорослих з відповідями
Лютий
Зимові сни вони такі ясні
збагнути хочуть, як зігріти лютий.
Всього чотири тижні до весни,
але зима уже немов забута.
Хурделиця не покидає край
і більшають замети на дорогах…
А на душі палахкотить розмай
і роси відчувають босі ноги.
Всього чотири тижні до весни,
а сняться зовсім не зимові сни.
(М. Соболь)
Вірші про лютий – останній місяць зими
Засипав лютий мої стежини
Засипав лютий мої стежини.
Білі жасмини-снігу вуаль
На моє личко тихо накинув,
Лишив у серці моїм печаль.
Білими кіньми поніс у минуле,
В місячне сяйво, в твоє тепло.
Спогади-зорі навкруг розсипав…
І я не знаю, чи так було.
Про тебе спомин-троянда біла,
Незгасна свічка в моїй душі,
Конвалій з лісу букет весняний,
Розквітлих пролісків пелюстки.
Про тебе спомин-весни струмочок,
Серця мого кришталевий квіт.
…Засипав лютий цвітом жасмину
Стежину наших минулих літ.
(О. Данилевська)
Лютий
Він взимі останній, діти, –
Місяць лютий кожен зна…
Хоч морозний і сердитий,
Та за ним іде весна.
В небо глянеш – мружиш очі:
Сяють промені ясні!
Покоротшали вже ночі
І зробились довші дні.
(М. Познанська)
Лютий
Лютий в гості на гостину
Кличе всю свою родину.
Та родина – чимала,
Суне й суне без числа:
Морозища, морозенки —
І великі, і маленькі;
Завірюхи капловухі,
І сніжинки-балеринки,
І Вітренко, і вітрисько —
Вже вони близенько, близько.
Ще до ночі в темнім борі
Вся родина буде в зборі.
Запита родину Лютий,
Чи то кожний добре взутий?..
Гей, у танець!.. І зі сну
Збудять танцями весну!
(О. Сенатович)
Лютий
Дмуть вітри — це хурделить лютий,
Нагорта в кучугури сніг.
Всі річки в товстий лід закутав,
І метелицю приберіг.
(Н. Красоткіна)
Лютий
Другий місяць зветься Лютий,
А лютує він тому,
Що на світі довго бути
Не доводиться йому.
Хоче Лютий, щоб на світі
Панувала вік зима.
Та поволі сонце гріти
Починає крадькома.
Довші дні, коротші ночі.
Гульк — уже й струмок тече!
Лютий враз як зарегоче,
Знов морозом припече.
Та як здійме враз хуртечу,
Як засипле снігом дах!
Люди добре топлять печі,
Щоб не змерзнуть у хатах.
Та здаля вже крок по кроку
Йде весна, веселий час.
І, розгніваний, до строку
Лютий геть тіка від нас.
(Н. Забіла)
Читайте також: Вірші про січень для дітей українською мовою
Лютий
Вже сонце над землею
що новий день, то вище.
Північний лютий вітер
не так зловтішно свище.
Поглянь! З дахів спадають
скупі, замерзлі сльози.
І соком повнять тіло
ослаблі верболози.
Зима хоча й береться,
але безсила нині,
бо вже весна проснулась,
розкривши очі сині.
(Л. Кир′яненко)
Вірші про лютий українською мовою
Лютий
Лютий морозець гукає –
Малюки нехай тікають.
То пройма до кісточок —
Одягаю кожушок,
Починаю в сніжки грати —
Він хапає рученята,
Одягаю рукавички —
А мороз щипає щічки.
(О. Коваленко)
А місяць лютий
А місяць лютий, не такий вже лютий!
І сонце посміхнулося згори!
Південний вітер трохи вже забутий
Полоскотав заснулі явори.
Дволикий місяць – і такий мінливий,
Лютневий сніг весною вже пропах.
То завірюхи, то мороз, то зливи,
А небо – синє! Мов казковий птах!
Міняються січневі панорами,
Зима згортає білі килими…
Як не крути – весна не за горами,
Бо місяць лютий – це кінець зими!
(majra)
Лютий
Братик січня – білий лютий,
В білі валяночки взутий.
Біла шапка, рукавиці,
Тільки світяться очиці,
А личко рум′яне,
Як сонечко раннє.
Пустотливий січня братик
Кида в вікна сніг лапатий,
Сипле й сипле сніг під ноги,
Замітає всі дороги.
Братик січня не вгаває,
Поспішає, поспішає…
Здогадався пустунець,
Що зимі іде кінець.
(О. Лупій)
А лютий, справді, лютує…
А лютий, справді, лютує,
Заметіллю хуртує,
Аж ніяк не жартує.
Снігом в обличчя жбурляє,
Рід людський лає.
Ой, не гнівайся, лютню!
Заграй нам на лютні,
Заграй про весну,
Погоду теплу, ясну!
Заграй про кохання,
Валентина ж бо зрання!
(Р. Сердешний)
Чому лютий короткий?
Чи то жарт напівзабутий,
Чи одна із небилиць —
Тільки чув я, ніби Лютий
Довгий-довгий був колись.
Він у щапці-невидимці
Мандрував собі щодня
По дорозі, по стежинці,
Де не ступить — наче глиця
Стане вмить колючий сніг,
На льоту замерзне птиця
І впаде йому до ніг.
А дихне — ставки і ріки
Лід засклить аж до весни,
І поснуть, бува, навіки
Судаки, лящі, лини.
По горбах і кручах голих
Мерзнуть кози і зайці…
І забили тут на сполох
Побратими-місяці.
На узліссі просто неба
Раду скликали мерщій.
— Гріти землю швидше треба!
Загули навперебій.
Ну, а Лютий не зважає,
Все те байдуже йому,
Не припас, мовляв, тепла я,
Де ж тепер його візьму?
І сказали побратими:
— Це турбота не твоя,
Вахту Березень нестиме
Від сьогоднішнього дня.
…Чи то жарт напівзабутий,
А чи й вигадка, гляди,—
Тільки от говорять люди,
Що відтоді місяць Лютий
Став короткий назавжди.
(В. Скомаровський)
Лютий
Тихо заступив на вахту місяць лютий,
Сонце ніжне випромінює тепло,
Хоч панують ще морози й завірюхи,
Й світ глибокими снігами замело.
І зимі, й весні він хоче бути другом,
А тому і догоджати прагне їм:
Квіти на вікні малює, сипле пухом,
Дощиком красу змиваючи затим.
А як сонце з неба вигляне лютневе
І блакиттю весь засяє небозвід, –
Всюди розтають бурульки кришталеві,
Весело і лунко падають до ніг.
Ще морози є і сніжні заметілі,
Та настане скоро чарівна весна, –
Омелюхи вже із півдня прилетіли,
Хоч проталинок іще ніде нема…
Лютий з сумом дивиться на сонні шати, –
Він прогнати хоче ті солодкі сни,
Починає ледве чутно їм шептати
Казку дивного відродження весни.
(S. Martsin)
У народі усі зна
Найсуворіша зима,
Це коли приходить лютий
Снігом, інієм задутий.
Ось такі чудові вірші про лютий ми для вас підготували. Читайте та насолоджуйтесь.
Дуже гарні вірші, дякую за підбірку!