Пропонуємо вашій увазі вірші про листопад для дітей, які варто знати.
Листопад – чарівна пора, третій місяць осені. Багряне листя опадає з дерев, осінній пейзаж поступово міняється на зимовий.
Вірші про листопад розкривають красу цієї пори.
Отже, красиві вірші про останній місяць осені!
Вірші про листопад
Листопад
Листя пада, пада,
Холодно землі.
Вже летять над садом
В вирій журавлі.
Де була травичка,
Там сухий покіс.
Спохмурніла річка,
Змовкли гай і ліс.
Ген за косогором
Бовваніє стіг.
Скоро, дуже скоро
Захурделить сніг.
(А.Камінчук)
Листопад
Більше й більше листя з кленів
Облітає з кожним днем!
По траві іще зеленій
Між дерев в саду ідем.
Йдем по листу золотому,
Мов по килиму м’якому,
Що на весь послався сад, —
Здрастуй, місяць листопад.
(М. Познанська)
Листопад
Вже з дерев злетіло листя,
Наступає Листопад.
Пізня осінь урочисто
Свій завершує парад.
Бадьорить нас легкий вітер
І гойдає лист старий.
Сонце ллє над білим світом
Ясні промені згори.
(Н. Забіла)
А листопад все хмуриться
А листопад все хмуриться від холоду й дощу,
Вже сірі стали вулиці і вітер не ущух.
То осінь з нами грається, випробування шле,
А Грудень прокидається і в гості до нас йде.
Він кине снігу білого і морозцем дихне
І птаху білокрилого він у полон візьме.
Примчить Зима — хурделиця на білих скакунах,
В саду моїм оселиться та тільки не у снах.
У снах моїх ще літечко, співають солов’ї,
І розквітають квіточки і гомонять рої.
Несе у дзьобі ластівка обід для пташенят,
І оксамитом падає в долоні зорепад…
Як вранці я прокинуся, то зазирну в вікно,
До нього доторкаюся замерзле вже воно.
На нього я подихаю й побачу білизну,
Пташки уже під стріхою, прокинулись від сну.
Не ждано і не гадано упав біленький сніг,
На серці стало радісно, він осінь переміг.
Сховались кудись крапельки холодного дощу,
Сльоти більше осінньої я в серце не впущу…
(Т. Горобець)
Красиві вірші про листопад
Ще кілька днів тому назад
Землі убранство чарувало.
Рясний і дивний листопад
Здійнявся. Листячко упало.
А вітер з листям танцював,
Кружляв, підносив, опускався…
Ялинки ними прикрашав
І знову в небо підіймався.
Листопад
Золотисте листя. Лазурове небо.
Яблука кольору бургундського вина.
Скільки ще розфарбувати треба?
Весь свій час заклопотана вона.
Хто – «вона»? Звичайно ж, Осінь.
Туго заплела свої жовтневі коси
Дуже вже її Листопад просить:
«Люба, ти напрацювалась, досить!
Відпочинь, все за тебе я зроблю».
Та полінився місяць Листопад:
Не пофарбував хмарки, траву
Листя вмить опало і став голим сад.
Побачила те Осінь, та й засумувала,
Дощем холодним гіркі сльози пролила.
Та поки свої сірі очі дощем мила
Сльози Осені остудила морозна Зима.
(Л. Філіпчук)
Листопад-листопад
Листопад-листопад…
Скільки ран незагоєних, скільки
Прорахунків і вад.
І зажурено туляться вільхи
До облуплених стін –
Прозаїчної графіки двору.
Так хотілося змін,
Так хотілося падати вгору!..
І ловити зірки –
Макраме на ожинному небі –
Вільним жестом руки.
Так хотілося вірити в себе!..
І ні кроку назад,
В хворобливе минуле-ні кроку!
Листопад-листопад,
Замети цю знайому дорогу,
Цей вмираючий сад,
Де зажурено туляться вільхи…
Озираюсь назад –
Скільки ран незагоєних, скільки…
Листопад
Осінь, осінь, листопад,
Жовте листя стелить сад,
За моря в краї далекі
Відлетіли вже лелеки.
Хмари небо затягли,
Вітер віє з-за гори,
Ходить осінь листопадом,
Жовте листя стелить садом.
(А. Житкевич)
Сад листочки розгубив,
Розкружляв, розвіяв.
Причаїлися гриби
В сонечка на віях.
Струни рвуться у стерні
I летять у вирій,
Ніби птахи неземні –
Золоті та сірі.
I вистукує багряно
Серце у калини.
Ось листок летить над нами –
З саду – у долину.
Вірші про листопад для дітей
Цього теплого листопада
Неймовірно блакитне небо…
Осінь мудру дає пораду:
Тішся тому, що є у тебе!
Не шукай за чужими фото,
І не слухай чиїхось «Треба»
Просто листя відчуй на дотик
І частіше дивись у небо…
(В. Чорній)
Вже зриває вітер
Золото беріз.
Застогнали віти,
Похилились вниз.
Листячко тріпоче,
Сумно шелестить,
Заховатись хоче,
Боязко тремтить.
Осінь йде полями,
Стелить килими.
Вже не за горами
Білий кінь зими.
(М. Вовчок)
Листопад поїть землю дощами,
Щоб було скрізь удосталь води.
Йде полями, лугами, лісами…
Й не збавляє своєї ходи.
Бо у нього роботи багато.
Влітку ж засуха всюди була.
Для земельки водичка, мов свято,
І вона піднялась, потекла…
Та й криниці наповнились гарно,
І річки піднялись з мілини.
То ж листопад працює не марно,
От і хмара зайшла з сторони,
Знову дощиком світ поливає,
Вже й канави наповнились всі.
Цілий день дощ іде, не вгаває.
Все в своїй незвичайній красі.
На калині краплинки сріблясті,
Мов пацьорки повсюди блищать.
Ну а хмари у небі купчасті
Ллють дощем і висять та висять.
Листопад нахнюпився, сіріє,
То дощем, то снігом замете.
Небо вдень хоч трішечки світліє.
Позлітало листя золоте
Й де-не-де з-під снігу проглядає,
Та й воно вже скоро пропаде.
Вітерець холодний повіває,
І краси уже нема ніде.
Правда, хризантеми не розквітли,
Сніг з морозом — просто не дали.
А бутони тягнуться до світла,
Може б ще розквітнути могли.
От якби морози відступили,
Й сонечко розсіяло тепло.
Квіти б буйним цвітом заіскрили
І повсюди б радісно було.
Але сірі хмари небо вкрили,
То дощем, то снігом замете.
І під снігом квіти посумніли,
Стало чорним листя золоте.
(Н. Красоткіна)
Сподобалися вам вірші про листопад? Чарівна пора, прихід якої свідчить про швидке наближення зими.
Читайте також: Дитячі новорічні пісні: веселі, цікаві, енергійні (слова)